TwitterFacebook
Субота
19 Серпня 2017

Наша мета - Ваша поінформованість

Login

Сон свідомості у хащах вандалізму

Кожен з нас хотів би жити в затишному місті, яким можна пишатися й милуватися. Та коли нас не влаштовує його вигляд, чи усвідомлюємо ми власну причетність до цього? Про задоволення однієї з визначальних потреб людини – потреби в красі – журналісти «Марічка NEWS» спілкувалися з директором комунального підприємства з зеленого будівництва та благоустрою міста виконавчого комітету Хмельницької міської ради Миколою Дроздовим.

Пане Миколо, весна в розпалі, а клумби нашого міста чомусь іще порожні. А вже так хочеться побачити там якусь красу!

– Ми вчора їздили по розсадниках, там усе примерзле, навіть те, що стоїть на продаж – клени, магнолії, що вже казати про квіти. Ми маємо що садити, але якщо зробити це зараз, то взагалі можна залишитися без нічого. Краще трохи зачекати.

DSC08116

Ми хочемо змінити підхід до всіх наших квітників. Від самих чорнобривців час відходити – треба, щоб вони були в композиції, а не просто як минулого року з безвиході, коли весь квітник повністю – одні чорнобривці зліва, інші справа. Минулого року ми спробували на розв’язці зробити клумбу-карту України та прапор. Нині вирішили зобразити на ній 9 регіонів у зв’язку з децентралізацією. Це ідея нашого підприємства. Також плануємо зробити герб не всередині, а дещо винести його. Це виглядатиме привабливіше.

Збираємось змінити квітник біля «Енеїди». Там раніше переважали кани, оточені чорнобривцями. Це вже приїлося. Хочеться зробити щось більш привабливе.

2063304_800x600_0_1f81dc_7542b135_XL

Якщо взяти сквер Шевченка, то восени, коли прибираємо всі квітники, в ньому стає пусто. Тому робитимемо три рокарії. Камені вже привезли, і з третього травня ми запланували посадку й чергуватимемо вічнозелені рослини з листяними, щоб і літом, і взимку зберігалась гармонія. Розбивку деяких квітників ми взагалі робили восени, аби пришвидшити посадку.

– Зараз існує стільки цікавих дизайнерських вирішень клумб – підвісні горщики, фігурні конструкції. Чи заплановано щось подібне в нашому місті?

– Маємо поїхати до Львова придбати каркас для топіарію. Планували встановити його ще два роки тому, але не наважилися. Каркас заповнюється всередині смарагдовою туєю або самшитом і згодом перетворюється на суцільну зелену фігуру. Це дуже цікаво. Сквер Шевченка має тематичний характер, тому, напевно, парку Чекмана така зелена скульптура пасувала б більше. Дуже хочеться спробувати, але невідомо, як народ сприйме. Чи не залазитимуть на неї, аби сфотографуватися.

park

Також нам виділили кошти на вертикальне озеленення й зараз ми закуповуємо вази. Минулого літа їх  було 40 у сквері Шевченка й на алеї від вулиці Володимирської до міської ради. Цього року знов плануємо розмістити. Щоправда, зважаючи на наш вандалізм, шкода витрачених коштів. Спочатку треба, щоб прокинулась свідомість громадян. Бо виривають навіть на стовпах. Площа більш-менш охороняється, тому біля «Віри, Надії, Любові» квіти не крадуть. А ось біля школи мистецтв – понад половини немає. Так само і в сквері Шевченка – спереду ще не так, а хоч трохи всередину чи вбік…

Газон у парку Франка ми обсадили минулого року самшитом. Вже частини немає. Знову підсаджуємо, вирощуємо його з цією метою. Десь можна було б в іншому місці щось нове зробити, а ми займаємося тим, що відновлюємо втрачене, аби підтримувати певний вигляд. Це дуже велика проблема. Багато чого можна було б зробити кращого. На площі посадили тую кулеподібну – в контейнері, стовідсоткової приживлюваності. На ранок приходимо – порожня ямка. Це жах. Якби стояли камери, це хоч якось могло б крадіїв стримати. Доходило до того, що інженер витягував з клумби людину, яка серед білого дня викопувала троянду й ставила в пакет. Ще була ситуація, коли сидить на квітнику жінка, вириває тюльпани за кольорами, підписує й кладе в пакети. Ну як це називається? А ми можемо лише звернутися в поліцію. Пишемо безліч листів, мої працівники тільки й ходять пояснення дають, від роботи відволікаються.

От зараз, на початку сезону, ентузіазм на висоті – хочеться зробити гарно, щоб побачити, як виглядатиме те, що ми спланували. Але після того, як зробиш і побачиш, яке воно гарне, наступного дня приходиш – усе пошкоджене, вже дивишся й думаєш: «Та навіщо воно мені треба?» Стільки людської праці, стільки енергії, коштів. Тоді справді опускаються руки.

2569_4_2

– Чим тут можна зарадити?

– Тільки змінити свідомість. На мою думку, у нас в Україні одна проблема – немає відповідальності. Якби знали, що є відповідальність – одного, другого зловили, показали б біля «Дитячого світу» не рекламу, а цих людей. Щоб знали: нашкодив – відповідай. А так на транспортній розв’язці клумбу-карту приїхали поливати, підходить жінка, рве квіти, ще й сварить водія, що той не дозволяє це робити.

Для початку в людей має бути відповідальність. Мене найбільше зачіпає за живе, коли поставиш лавочку – поламали лавочку, поставиш дитячий майданчик – поламали дитячий майданчик. Замість того, щоб покращувати, якісь підпорні стінки робити, які в нас заплановані, ми вертаємось назад, щоб відремонтувати, зафарбувати помальоване балончиками. А це все час. Замість розвитку – вертаємось і ремонтуємо.

113712555

– Щось же Вас змушує знову починати?

– Маю надію на дітей.

– Чи можуть люди, які крадуть квіти, навчити дітей просто милуватися їхньою красою?

– Я сподіваюсь, що в школі їх мотивуватимуть. Якось спостерігав, як дитина, з’ївши цукерку, тримала в руці обгортку. Напевно, її цього навчили в школі, бо мати сказала: «Що ти тримаєш її? Кинь». Може, ця дитина колись пояснить своїй матері, що це неправильно, і кидати сміття треба в урну.

Я, наприклад, помітив, що моя донька почала вимикати після себе світло. Вона й раніше це робила, але інколи забувала. А зараз вона за цим слідкує, і я розумію, що в школі щось розповідали про економію електрики.

– А ви силами свого колективу не проводите такої освітньої діяльності?

– Не маємо можливості. І часу нема, і зайвих людей. Нам хоча б встигнути зробити те, що плануємо. Осінньо-зимового періоду в нас омолодження. Тільки почався сокорух, пішли бруньки – ті самі люди перейшли на косовицю. Жінки вже на квітниках. То закриття вологи, як тільки сніг зійшов. Зараз квіти посадимо, три місяці літа мине – і вже треба буде прибирати, листя збирати, і знов починати омолоджувати. І в такому коловороті крутимося день у день. Час пролітає так, що в попередні роки я навіть пропустив цвітіння дерев. Дивлюся – а вже ягоди.



Напишіть відгук


Дивіться також:

Суспільство

Кримінал

Інтерв’ю

Спорт