TwitterFacebook
Субота
19 Серпня 2017

Наша мета - Ваша поінформованість

Login

Кондитерська фабрика «Кондфіл»: Оптимізм – запорука успіху

Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» оповита легендами й чутками. За роки існування фабрика переживала часи піднесення й занепаду. Минулими роками цукерки місцевої фабрики радували смаком і різноманіттям, сьогодні лише одиниці хмельничан знають, що фабрика продовжує свою роботу. Понад 150 працівників досліджують кондитерські вироби конкурентів, удосконалюють рецептури та просувають солодощі на місцевий та всеукраїнський ринок. Про підводні камені в солодкому бізнесі журналісти «Марічка NEWS» спілкувались з головним інженером кондитерської фабрики, старожилом виробництва – Віктором Степановичем Костишком.

– Вікторе Степановичу, сьогодні ринок переповнений різноманітними солодощами: цукерками, карамелями, шоколадними виробами. Чи вдається нашій фабриці залишатися конкурентоспроможною?

– Хмельницька кондитерська фабрика розпочала свою роботу в далекому 1928 році. Виробничі потужності «Кондфілу» постійно проходили ремонтні роботи та оновлювались. У 1980 році, коли я прийшов сюди працювати, фабрика переживала свої кращі часи. Перший удар ми перенесли на початку 90-х після розвалу СРСР. На той час були перебої з цукром і шоколадом. Проте, завдяки людям, які працювали тут, вихід із ситуації завжди знаходився: ми використовували патоку, їздили до Львова на виробництво кави, аби зрозуміти, яким чином можна дешевше виготовляти шоколадну пасту. З часом виробництво налагодилось, фабрика приносила непоганий прибуток. Вдалось навіть оновити транспортний парк фабрики, замінити дещо з обладнання.

Через економічну кризу на початку 2000-х років у державі та закриття російського кордону наші справи різко погіршали. Адже понад 50 % товару експортувалось до Росії. Наразі нам досить важко повернутись до роботи в тих об’ємах.

– Порівнюючи нашу фабрику з більшими і відомішими фабриками, що, на Вашу думку, потрібно для збільшення обертів виробництва?

– Ми можемо виготовляти величезні запаси продукції, але для чого переповнювати склади? Попит на кондитерські вироби нині невеликий. Більшість з наших людей сьогодні краще придбає буханку хліба, ніж кілограм цукерок. Аби ми більше виробляли, людям потрібно більше витрачати. Без потреби немає сенсу пропозиції. Наш продукт якісний та відносно недорогий, він не потребує реклами та заохочень. Люди, які якось спробували наші вироби, приходять за ними знову й знову. Ми не економимо на сировині і при цьому не збільшуємо ціну. На жаль, у наш час важко потрапити на прилавки магазинів, а відкривати свої фірмові кіоски сьогодні просто нерентабельно. Проте, всі бажаючі можуть придбати нашу продукцію в магазині, що в стінах фабрики. Ще один кіоск є на Старокостянтинівському шосе.

– Скільки видів солодощів виготовляє фабрика на сьогодні і які перспективи розвитку має?

– Сьогодні ми виготовляємо солодощі першого класу, як-от «Пташине молоко» та цукерки «Стріла», вафлі «Артек», асорті цукерок з різними наповнювачами. Наразі про перспективи говорити важко, оскільки великі кондитерські заводи монополізували ринок збуту. Ми працюємо доти, доки є попит на нашу продукцію. Я завжди був оптимістом і сподівався на розвиток нашого підприємства, але, як показує практика, до нового підйому на всеукраїнський ринок нам ще дуже далеко. Зараз ми шукаємо виходи на нові для нас території. Левова доля наших цукерок відправляється на Чернігівщину, решта залишається в місті та області. Звичайно, це не минулі роки, коли ми забезпечували солодким Казахстан та Азербайджан, проте, робота налагоджується. Крім того, ми тісно співпрацюємо з «Укрпоштою», вони закуповують у нас солодощі для реалізації в своїх відділеннях. У перспективі маємо намір створення нових цукерок на вафельній основі. Розробляються рецепти, які б задовольняли смаки пересічного українця, враховуються фінансові можливості людей. Асортимент фабрики налічує зараз понад 20 видів цукерок.

– Які з них виготовляються за первинними рецептами, так би мовити, без значних змін?

– За роки існування «Кондфілу» змінювалось чимало, ми були змушені підлаштовуватись під обставини. Майже без змін до нашого часу дожили цукерки «Стріла», драже «Морські камінці» та вафлі «Артек». Рецепт вафель, до речі, не змінювався понад 40 років. Хоча й експериментували з ними всіляко. Ми додавали до них лимонну, ванільну начинку, але оригінальний, шоколадний наповнювач виявився до вподоби людям більш за все. Завдяки тому, що ми не змінювали обгортку та не економили на сировині для виготовлення, вони і запам’ятались мешканцям міста. Навіть сьогодні вони вельми популярні.

– А яка Ваша улюблена цукерка?

– Під час перших років моєї роботи, а це було ще за Радянського Союзу, в стінах фабрики випускалась стінгазета. Якось там опублікували віршик: «Главинжу снится до утра – бежит из розницы «Стрела»…» Навіть за стільки років вона залишилась моєю улюбленою. Зізнаюсь чесно, смачнішої цукерки мені ще не траплялось скуштувати (усміхається – прим. автора). Сьогодні ми їх випускаємо в патріотичній обгортці – жовто-синій. А ще колись ми виготовляли солодощі під назвою «Мідний вершник». Ці цукерки були з особливим наповнювачем – за смаком наближеним до рому. Після їх зникнення з асортименту я більше ніде не зустрічав нічого подібного.

– Ви досвідчений інженер з величезним досвідом роботи. Що для Вас було найважчим у виконанні своїх обов’язків?

– За роки моєї роботи трапилось багато всього. Якихось надзвичайно важких ситуацій не було. Єдине, за чим я дуже жалкую і що дійсно особисто для мене прикро, – це втрата нових можливостей. У 1996 році ми планували придбати нову лінію для виготовлення печива. Їздили на огляд нового обладнання аж до Польщі. Коли, здавалось, усі питання вже були залагоджені й до омріяної техніки було рукою подати, нам відмовили у фінансуванні проекту. Цей удар виявився болісним. Важко ще було перелаштуватись на новий тип спілкування між підприємствами. Зараз усі ревно охороняють свої рецепти та технології виготовлення. Раніше такого не було. В кожній області існувала своя кондитерська фабрика, і коли траплялось так, що нам чогось бракувало, а якогось з продуктів не було в продажу, ми завжди могли розраховувати на підтримку підприємств-колег. Проте, ми сподіваємось на покращення взаємозв’язку між подільськими фірмами та виробниками найближчим часом, адже характер бізнес-відносин постійно змінюється та підтягується до рівня цивілізованого партнерства. А нам – виробникам найсолодших мрій – завжди є куди розвиватись і чим радувати нашого споживача!

Підбиваючи підсумки, хотілось би зазначити, що підтримка місцевого виробника населенням дуже важлива на сьогодні. Адже галузь має змогу розвиватись та приносити дохід нашому місту. Цукерки, які виготовляє фабрика, насправді дуже смачні – в цьому переконались ми особисто – і нічим не поступаються розрекламованим брендам.

Ірина Петрушенко.


Автор :

Напишіть відгук


Дивіться також:

Суспільство

Кримінал

Інтерв’ю

Спорт