TwitterFacebook
Неділя
22 Жовтня 2017

Наша мета - Ваша поінформованість

Login

Епізоди з життя волонтерів. День перший

Що таке насправді «день волонтера»? З яких окремих рухів, дій, розмов і емоцій він складається?

Як не дивно, на третьому році неоголошеної війни багато хто з людей, котрі не мають відношення до благодійності або волонтерства, й гадки не мають, що воно таке. З розмов можна уявити собі таку картинку: дістає з гаманця собі такий благодійник банківську карточку (на яку не ясно яким чином залітають гроші), купує необхідний, скажімо, бронік або тепловізор в найближчому магазині, відносить на пошту, де з цього роблять пакуночок, – і летить воно само по собі до адресата в чистеньку казарму десь на Сході країни.

Звідки з’являються численні пакунки в машинах, які везуть під обстрілами на самісіньку передову, де про казарми і не чутно, на дизтопливі, яке ще треба десь вимолити? Журналісти «Марічка NEWS» вирішили не просто поспілкуватись з волонтерами Хмельницької громадської організації «Тепло рідних сердець», а провести з ними хоча б пару днів. Ось що з цього вийшло.

В офісі ті ж самі люди, що були тут і два з половиною роки тому: Валентина з чоловіком Михайлом, Галина Петрівна. Тільки фотографій з частин та підписаних хлопцями на передовій прапорів – найдорожче, що у них є, на стінах побільшало.

-Пані Валентино, знову їдете, тим же самим маршрутом?

-Знову тим же самим. Вкотре – я вже не рахую і навіть не хочу рахувати, здається, 38-ий.

-Що везете цього разу?

-Майже все вже зібрали, що хлопці просили. Сьогодні ще до вечора чекаємо на дуже приємний візит – приїде людина, яка допомагає з першого дня АТО збирати необхідні речі для передачі воїнам. Він привезе подарунок,  який на фронті дуже чекають – тушу свині. Хлопці просили тушонку. Тож зробимо і відвеземо. Якщо журналісти не відмовляться побути цілий день разом з нами, побачать, скільки людей є учасниками цього процесу, скільки волонтерів опікуються захисниками.

IMG_0184

Але, як кажуть самі бійці, не це є головним для них, а ми – ті, хто до них приїжджає, хто дає їм відчути, що вони не забуті, не кинуті напризволяще, що їх люблять, чекають і моляться за них. Кожного з них, як приїжджаю, обнімаю, щоб вони були ситі духом. Ми  там з ними не тільки волонтерами стали – ми стали єдиною великою українською родиною.

-Пані Валентино, я бачу чудову ікону Божої Матері на Вашому столі, раніше її не було…

IMG_0191

-Так, я ходила пішки з паломниками в Зарваницю, молилася за воїнів. Ця ікона Зарваницької Божої Матері звідти, вона поїде до хлопців на передову як захисна сила материнської молитви. Наша робота полягає не тільки  у тому, щоб провідувати воїнів на сході, ми опікуємось  ще  і їхніми сім’ями, котрі тут виживають наодинці зі своїми проблемами. Не чекаємо, коли влада щось почне робити, коли вже, не дай Бог, біда прийде, а просто робимо те, що потрібно кожен день людям. А що потрібно тим, хто чекає сина, чи батька, чи чоловіка з війни? Тепло сердечне, духовна підтримка. І не тільки: у когось дитинка народилась – збираємо необхідні дитячі речі, хтось потребує негайного лікування – збираємо гроші і купуємо ліки і так далі. Ми – одна сім’я, ми Україна. Хто нам ще допоможе, як не один одному?

IMG_0112

Ось зараз збираємо посилку для сім’ї командира – у нього три дівчинки, народився четвертий хлопчик. Підприємці-благодійники допомагають з речами. Справа в тому, що мова йде про Добровольчий український корпус, а там хлопці зарплату не отримують. Не хочеться навіть говорити про це…

-А звідки така розкіш – ціла туша свині на тушонку?

IMG_0119

-Є така світла людина – директор Шумовецького приватного сільгосппідприємства Савкун Віктор Григорович. З ним ми познайомились через його помічника – Анатолія Ковбасюка, з яким, в свою чергу, познайомились ще на Майдані 2013 року в Києві. Вони допомагають армії: від початку війни передали чотири автівки з прицепами, і олію, і крупи, і цукор передають, постійно відсилають амуніцію, продукти через Нову пошту. Немає  такого місяця, щоб не відправили посилки. Так от, саме Анатолій сьогодні привезе м’ясо з цієї ферми.

Поки журналісти спілкувались з пані Валентиною Базилюк, приїхав пан Анатолій зі свинячою тушею. За  випадковою бесідою пан Анатолій встигає запитати, що саме буде найкращим йому ще привезти: крупу, олію? На запитання журналістів про їх благодійну діяльність відповідає, що може назвати ще кількох таких само відданих патріотів-підприємців, наприклад, як Ізбінський Іван Володимирович, голова Аграрної партії.

А далі – люди поспішають, не до розмов. На вулиці стоїть спека, автоклав, в якому жіночки будуть варити тушонку, ще не знайшли. Питання, де зберегти м’ясо, вирішується миттєво.

Є в Хмельницькому приватне підприємство «Балтика», яке очолює Олександр Яков’юк. Як про нього говорять – людина з великим серцем. Патріот. Хіба до цього ще потрібні якісь характеристики?

Один дзвінок – і невдовзі для продукції знаходить місце в холодильнику. Тепер настає слідчий етап волонтерської роботи: знайти тих, хто буде переробляти, тушити, підготовляти тару та закатувати тушонку. Все це потрібно зробити за добу, бо терміни від’їзду в зону АТО підганяють.

IMG_0141

Є така жіночка, яка живе в Давидківцях, Надія Єфимівна – в минулому вчителька математики, що все життя пропрацювала в школі, нині вже на пенсії, яка взяла на себе  левову частку роботи по переробці м’яса. Залишається відвезти продукцію і знайти автоклав. Робота триває.

Наша розмова постійно переривається – хтось дзвонить волонтерам, кудись дзвонять волонтери. Голоси не вщухають – це частина роботи. Пані Валентина звертається в різні організації, до посадовців з одним проханням: допоможіть з соляркою. Дорога – 1250 кілометрів тільки в одну сторону, грошей обмаль. Раптом на їЇ очах з’являються сльози… Важко вмовляти по кільканадцять разів кожен день, пояснювати очевидні речі: «Це ж наші хлопці, захисники, відчайдухи, на яких, може, й тримається віра…» Важко, але волонтери не здаються. Сльози – то хвилинка втоми, а попереду ще насичені зборами три дні – і довга дорога. Якою б знайомою за безліч поїздок вона не була, головне, що відрізняє її від усіх інших доріг України – вона веде в АТО. Це означає, що бій продовжується.

(Далі буде.)



Напишіть відгук


Дивіться також:

Суспільство

Кримінал

Інтерв’ю

Спорт